Вулиця П.Кравчика
Вбиральня по вул. Будівельників
Вбиральня по вул. Процишина
Вулиця Будівельників
Дендрологічний парк
Дендрологічний парк

Виконавчі органи ради

До завершення добігає непростий 2018-й рік. Було зроблено багато справ, пережито немало радісних і складних моментів.

Саме 2018-й став роком переламу у медицині - почалася реформа. На першому етапі ладижинці обрали сімейних лікарів і навчилися з ними тримати зв’язок. Також швидка допомога реформована в екстренку. Взагалі, реформа медицини стала для містян цьогоріч темою №1.

Про медицину, міський бюджет, ремонт доріг та утеплення будинків ми говорили з міським головою Ладижина Валерієм Коломєйцевим.

- Валерію Івановичу, завершується 2018 рік. Із якими результатами громада Ладижина його прожила?

- Незважаючи на непросту економічну ситуацію в Україні, в першу чергу хочу сказати, що, оцінюючи результати нашої спільної роботи, треба однозначно зазначити, що для Ладижина 2018 рік був успішним.

Ми вирішували багато незвичних для нас проблем. Передусім, пов’язаних із медреформою. Ліквідовували аварії, вирішували питання наповнення міського бюджету, ремонтували дороги, садили квіти, утеплювали будинки, проводжали в останню путь своїх близьких, відмічали свята…

Дуже потужно, краще за всіх, допомагали фінансами освітянам, медикам, спортсменам та працівникам культури. Всіляко підтримували промислові підприємства міста.

Незважаючи на те, що на плечі громади уряд переклав фінансові витрати на виконання зобов’язань держави, ми зі всім справляємося.

Як нам це вдається? Справа у тому, що ми самостійно, без сторонньої допомоги, значними сумами наповнюємо міський бюджет.

- Звідки беруться ці кошти?

- Передусім - це сплата податку на доходи фізичних осіб робітниками, які працюють у місті. На нових підприємствах МХП, що розташовані на території Ладижинської міської ради, створюються додаткові робочі місця, люди працюють, отримують заробітну плату і роблять відповідні відрахування до міського бюджету Ладижина.

Якби ми з вами, шановні ладижинці, дослухалися до демагогів; тих, хто був проти будівництва підприємств МХП; проти того, щоб інвестор зайшов на нашу територію, громада б сьогодні жила, рахуючи копійки.

Для більшого розуміння ситуації наведу такий приклад. Освітня галузь міста Жмеринки (маються на увазі тільки школи) у 2018 році отримала субвенцію від держави у сумі 45,7 млн. грн. На жаль, цих коштів не достатньо, аби утримувати жмеринські школи. Тому міська рада Жмеринки додала до державної субвенції ще додатково кошти громади з міського бюджету у сумі 17 млн. грн.

А тепер розглянемо ситуацію в Ладижині: держава дала на школи міста 22 млн. грн. Громада Ладижина додатково з міського бюджету, в результаті рішень мера та депутатів міської ради, виділила ще 44 млн. грн.

Тобто, якби у Жмеринці та інших містах Вінниччини і загалом України витримувалася така ж пропорція надання коштів і був би такий підхід до освіти, як у нас, то, зокрема, у Жмеринці освіта мала б отримати не 17 млн. грн. із міського бюджету, а 90 млн. грн.

- У 2018 році почалася медична реформа зі всіма її наслідками…

- Так цей рік був важким у зв’язку із початком медичної реформи. Користуючись нагодою, особливо хочу підкреслити, що я не був прихильником реформи, радше навпаки - палким її опонентом. Я бачив, що автори реформи не розуміли її кінцевого результату, але все одно стояли на своєму. Закони були прийняті, і результати внаслідок їхнього прийняття різні: є позитив, а є й негатив.

Коли я говорив, що не варто поспішати з прийняттям реформи, потрібно розібратися до дрібниць із діяльністю лікарень та фінансуванням, то я це робив у Києві у присутності в.о. міністра охорон здоров’я У.Супрун, на засіданні профільного комітету Верховної Ради; у Вінниці під час приїзду заступника міністра охорони здоров’я. Я сперечався, наводив аргументи, відстоював позицію громади міста на різних рівнях, перед різним високопосадовцями. Поряд зі мною не було ладижинських політиканів і критиканів.

У двадцять п’ятий раз можу повторити: якби не було реформи, лікарня в нашому місті працювала б так, як ладижинці звикли в останні десятиліття, і ніхто б не дорікав нам на нібито погану організацію роботи цього медзакладу.

Хочу ще раз наголосити, що ми багато років поспіль підтримуємо охорону здоров’я міста коштами міського бюджету. За останні шість років на лікарню направлено наших із вами коштів у сумі 96 млн. грн.

Гордий із того, що ми єдині в Україні доплачуємо медикам, які працюють у лікарні другого рівня, до їхньої мізерної заробітної плати щомісячно 50% премії.

Державна медична субвенція на функціонування ладижинської міської лікарні другого рівня у 2019 році запланована у сумі 17 млн. грн. Ми направимо додатково з міського бюджету цій міській лікарні ще 11 млн. грн. Якщо цього буде недостатньо, у подальшому збільшимо цю суму.

Завершуючи відповідь на це питання, хочу сказати - наша позиція щодо підтримки розвитку промисловості у місті і, як наслідок, створення тисяч робочих місць виявилася правильною. Якби ми цього не зробили, то, повірте, освітяни не мали б не тільки 44 млн. грн. додатково з міського бюджету, навіть і 2 млн. грн. не отримали б. Не було б грошей навіть зарплату багатьом працівникам бюджетної сфери виплатити.

Хочу наголосити, що ті непорядні люди, які мають спробу отримати політичні дивіденди для себе на тлі неіснуючих проблем міста, роблять недобру справу. Підробляють підписи мешканців під підписними листами, обманюють щодо кількості учасників зібрань, а що найбільш обурливо - надають під час спілкування з містянами неправдиву інформацію.

До мене надходять письмові «вимоги та пропозиції» таких «активістів» щодо вирішення тих чи інших проблем. А ми ці проблеми вже давно вирішили і забули про них.

Наприклад, що означає вимога допомогти медикам коштами місцевого бюджету? Ми десятиріччями це робимо, направляючи такої допомоги більше, ніж у будь-якому місті України із розрахунку на одного мешканця. Десятки мільйонів гривень міського бюджету вже направлено на цю допомогу. Я як міський голова, депутати міської ради не чекали і не чекаємо, коли хтось підкаже нам це робити.  

- Валерію Івановичу, люди висловлюють незадоволення щодо реорганізації реанімаційного відділення. Що скажете з цього приводу?

- Шановні ладижинці, хочу вас заспокоїти. Жодних причин для хвилювання немає.

Порадившись із головним лікарем та фахівцями міської лікарні другого рівня, ми прийняли остаточне рішення - у частині приміщення колишнього відділення інтенсивної терапії на першому поверсі обладнають реанімаційну палату на чотири-шість ліжок для хворих.

Додатково до штату лікарні вводиться п’ять посад медсестер, які будуть цілодобово контролювати стан хворих у цій палаті та виконувати призначення лікарів.

Прийматимуть хворих, які потребують реанімаційних дій, та робитимуть їм призначення чергові лікарі. Ті ж самі, які виконували цю роботу до медреформи.

Якщо когось із містян цікавить, навіщо ці зміни - поясню. Раніше 4 ліжка, на яких не завжди знаходилися хворі, обслуговував 31 медик. Зараз цих людей буде 5, а не 31.

Крім цього, прийнято рішення перевести клініко-діагностичну лабораторію з підвалу у частину приміщення, де колись була реанімація.

Таке розташування дозволить швидко робити аналізи, які призначать лікарі, зокрема, пацієнтам реанімації.

Зараз у планах - придбання ще одного (до діючих чотирьох) сучасного апарату штучної вентиляції легень вартістю 800 тис. грн.

Розмови про те, що у нас відсутня можливість лікувати хворих, що потребують саме реанімаційної допомоги, треба припинити. Вони є безпідставними та провокативними.

- Як Ви бачите вирішення проблеми комплектації висококваліфікованими кадрами лікарні другого рівня?

- Це дуже важлива та болюча для нас проблема.

Шановні ладижинці! Через відсутність лікарів під загрозою існування другого рівня медицини в Ладижині. Я цим дуже стурбований.

Варто наголосити, що я категорично проти того, що уряд відмінив обов’язкове відпрацювання молодих лікарів-випускників українських медичних університетів. Сьогодні випускники, вийшовши зі стін вишу, можуть влаштовуватися на роботу туди, куди захочуть. Зокрема, у приватні клініки, де високі заробітні плати, чи за кордон, якщо їм це дозволяє знання мови. На жаль, молоді медики не хочуть працювати у Ладижині. Якби я зміг їх привезти у місто хоча б на тиждень, думаю, їм би у нас сподобалося.

У ЗМІ всіх областей України ми розмістили оголошення про те, що запрошуємо на роботу лікарів і забезпечуємо їх житлом. На наше запрошення відгукнулася одна лікарка.

Наразі квартири для лікарів будуть облаштовувати на першому поверсі в будинку №51, де була редакція та відділ ос-віти. Але, на моє велике переконання, вирішувати кадрову проблему таких лікарень, як ладижинська, має уряд.

- Валерію Івановичу, є проблема з водіями «швидких» у новоствореному відділенні екстреної медичної допомоги. Наскільки нам відомо, Ви особисто втрутилися у ситуацію. Чи є результати?

- На перший погляд це проблема не наша. Тому що в результаті прийнятих законів «швидка» допомога, а тепер її називають екстрена, відійшла на обласний рівень - до комунальної установи «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Ми передали приміщення та автомобілі цій комунальній установі. Персонал також перейшов туди на роботу. Але виникла проблема з нестачею водіїв у зв’язку з низькою оплатою їхньої праці, і я не міг залишитися осторонь.

Я звернувся з листом до в. о. міністра охорони здоров’я У.Супрун, голови Вінницької ОДА В.Коровія, народного депутата М.Кучера з проханням негайно втрутитися у ситуацію. Якщо ми будемо зволікати, то втратимо екстрену допомогу, тому що водії «швидких» розраховуються через низьку зарплату. Наразі вони отримують 4-5 тис. грн. А в Ладижині на підприємствах МХП водій може заробити вдвічі більше.

Із 10 водіїв, які мають бути у штаті відділення, є лише 5, при цьому 2 із них уже написали заяви про звільнення. Хочу звернутися до водіїв «швидких» із проханням не звільнятися, тому що з 1 січня 2019 року зарплату піднімуть до 9 тисяч гривень.

- Чи правда, що незабаром у місті буде реанімобіль?

- Безперечно, реанімаційний автомобіль потрібен людям. Тому ми не сидимо склавши руки. Я звертався до уряду з проханням дозволити придбати в Європі реанімобіль і ввезти його без мита.

Припустимо, ми можемо купити автомобіль із екологічною нормою євро-4 вскладчину з компаніями МХП та ДТЕК і передати його у відділення екстреної медичної допомоги. Але авто з такою нормою не можна ввезти. Натомість реанімобіль із екологічною нормою євро-5 коштує 50 тис. євро. Це дуже великі гроші, які важко знайти.

І ось, нарешті, радий повідомити містянам добру новину: на початку грудня в місто прибуде новий реанімаційний автомобіль із апаратом штучної вентиляції легень та іншим необхідним обладнанням.

- Валерію Івановичу, нещодавно на сесії міської ради Ви піднімали питання щодо необхідності будівництва нового енергоблоку на Ладижинській ТЕС. Які кроки робите у цьому напрямку?

- Хочу попросити мешканців міста сприймати мою позицію стосовно будівництва нового енергоблоку без будь-яких думок про загрозу того, що за рік-два зупиниться ЛТЕС. Я як людина, яка брала участь у будівництві електростанції та працювала в експлуатації, маючи певний життєвий досвід, розумію, що обладнання Ладижинської ТЕС застаріло.

Натомість політичні, економічні реалії можуть змусити власника підприємства припинити його роботу.

Як мер Ладижина, як член нашої громади не можу припуститися думки, що коли ми підемо з цього життя, то у наших дітей та онуків у Ладижині не буде майбутнього. Чому? Так збудоване місто та укладена його інфраструктура, що ми не можемо сподіватися на те, що опалення, водопостачання та водовідведення може відбуватися за рахунок інших джерел.

Уявіть собі, що ми, передбачаючи цю неприємну ситуацію, почнемо будувати комунальні котельні чи примушувати містян переходити на індивідуальне опалення… Це явно не той шлях, яким ми повинні йти.

Ми вдячні компанії ДТЕК, трудовому колективу ЛТЕС за те, що у нас найнижчі в Україні тарифи на опалення та воду.

Але наразі нам необхідно, працюючи через голову Вінницької ОДА В.Коровія, народного депутата М.Кучера, звертаючись до власника компанії ДТЕК, добитися того, щоб на Ладижинській ТЕС був змонтований новий енергоблок. Тоді на найближчі 50-60 років у міста є майбутнє.

Для прикладу можна навести місто-побратим Новолукомль, що у Білорусі. Там китайці за власний кошт збудували новий енергоблок потужністю 430 мегават поряд із основним корпусом електростанції. Труба цього енергоблоку набагато нижча, ніж основні. Екологічні показники кращі порівняно зі старими енергоблоками, а з нашими - тим більше. Це будівництво відбувалося під гарантію уряду Білорусі.

Думаю, що нам вкрай потрібно працювати у цьому напрямку. Добитися, щоб таку гарантію дав уряд України або власник підприємства. Енергоблок, змонтований за кошти КНР, вироблятиме та продаватиме електроенергію, і з’являться кошти для повернення боргу за його будівництво.

- Чи будуть у 2019 році продовжені роботи з ремонту доріг та утеплення будинків?

- Шановні ладижнці, мешканці Лукашівки та Губника! Громада міста має гроші для того, щоб відремонтувати дорожнє покриття центральних вулиць міста: Кравчика, Будівельників, Наконечного та інші.

На жаль, законодавство України, робота певних державних чиновників і Верховної Ради є не зовсім якісними. В результаті цієї роботи з’являються правила наших стосунків із виконавцями робіт, закони, які дають право, припустимо, антимонопольному комітету зривати наші плани.

Про що мова? Ми не можемо укласти угоду на виконання робіт з тим, з ким би хотіли. За законом потрібно виставити пропозицію щодо потрібних нам робіт на конкурс. Задумка хороша. Тобто перемагає у конкурсі той, хто виставляє найнижчі ціни, а бюджет, у свою чергу, економить ресурси.

Але це якісно працює у Німеччині, США. А в Україні на конкурси, підкладаючи фальшиві документи, йдуть люди, які не мають працівників, грошей, спеціальної техніки. Занижуючи до мінімуму ціни на виконання робіт, вони перемагають. А потім шукають тих, у кого є все вищеперелічене, для виконання робіт. У результаті «переможець конкурсу» має намір за чужий рахунок отримати фінансовий зиск.

Але при цьому, аби перемогти, вони настільки занижують вартість робіт, що знайти підрядника важко.

У свою чергу ми вибрали перевірену фірму, яка робить дороги у Вінниці, затребували у них документи на конкурс. Ця фірма виграла. Але той, хто програв і не має техніки та користується фальшивими документами, звернувся зі скаргою в антимонопольний комітет. А антимонопольний комітет за незрозумілих причин, безпідставно визнав наш тендер недійсним.

Що після цього відбувається? Ми знову запускаємо процедуру торгів на ці обсяги робіт, яка триває 2-3 місяці. А надворі вже зима, і ніхто не буде класти асфальт.

Тому я хочу вибачитися перед ладижинцями і запевнити, що дороги протягом двох років будуть зроблені.

Програма утеплення буде продовжуватися. Є план утеплити всі будинки в місті. Але тут також є певні проблеми, пов’язані з коштами.

Чим більше навантаження несе ЛТЕС, чим більше виробляє електроенергії, тим більше коштів надходить до спеціального природоохоронного фонду міського бюджету. Саме з цього фонду йде фінансування утеплення будинків.

На жаль, навантаження знижується. Але певні суми ми будемо отримувати і в 2019 році. Тож усе залежить від фінансів. Натомість ладижинцям треба завжди пам’ятати: у жодному місті України, окрім Ладижина, утеплення будинків за кошти міського бюджету не відбувається Це наше з вами, друзі, спільне набуття.

- І насамкінець, що побажаєте містянам?

- Передусім бажаю миру і спокою в нашій державі. Зараз це - найголовніше. Бажаю сили духу і здоров’я. Любімо і оберігаймо Україну! Кращої країни у світі немає! Тому кожний із нас в міру своїх сил, підставляючи своє плече один одному у цей непростий час, повинен розбудовувати та боронити рідну країну.