Вулиця П.Кравчика
Вбиральня по вул. Будівельників
Вбиральня по вул. Процишина
Вулиця Будівельників
Дендрологічний парк
Дендрологічний парк

Виконавчі органи ради

112233

Минулої суботи Україна знову вшановувала мільйони жертв Голодомору.

Цього дня, о 16-й годині, наші співвітчизники запалили тисячі свічок у своїх вікнах на знак пам’яті та скорботи по невинно загублених душах.

Скільки людей загинуло від голодомору 1932-1933 років, сказати важко, адже влада СРСР знищувала сліди своєї жорстокої політики проти українців. Архівні дані про жертви були або знищені, або сфальсифіковані. Загиблим у результаті голоду масово приписували смерть від серцевих хвороб або інших, не пов’язаних із виснаженням організму. Гинули цілі сім’ї, які на той час в основному були багатодітними.

Відомості про перші масові випадки голодування і смерті від голоду після «неврожаю» 1932 року відносяться до січня 1933 року. Спочатку сповіщалось тільки про Умань, але вже до початку березня найбільш «ураженими продтруднощами» виявились Дніпропетровська, Донецька, Київська, Одеська, Харківська, Вінницька області. До кінця березня голод запанував у всіх областях, почався пік голодомору, який тривав до травня - саме в цей період зафіксовано більше всього випадків канібалізму. Лише з приходом літа масовий голод пішов на спад.

Українські історики називають різну кількість жертв Голодомору. При цьому враховують і потенційну кількість ненароджених українців, у цьому випадку цифра сягає 10-12 мільйонів. Безпосередньо в період 1932-1933 років загинуло від 4 до 8 мільйонів людей, більшість із них - діти! Українці віком від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв Голодомору.

Відомі факти, коли голодні люди, доведені до відчаю, божеволіли й вдавалися до канібалізму. Люди їли «хліб», «млинці» і «кашу», приготовлені з кропиви та іншого бур’яну. Споживали навіть кінський гній, оскільки там виявлялись цілі зерна пшениці. Видобували з-під снігу жолуді, з яких пекли «хліб», інколи додаючи трохи вісівок чи картопляних очисток.

Але згодом раданська влада прийняла закон, згідно з яким заборонили збирати жолуді, ягоди, груші. Тоді селяни почали вживати шкури тварин. Мололи на борошно кістки, підошви і взуття, шкіряні паски, кирзові чоботи і варили з них «суп». Проте такі сурогатні страви погіршували самопочуття людей, викликали різні кишкові захворювання й призводили до смерті.

Найжахливіше у трагедії голоду те, що для нього не було об’єктивних причин. Сам Сталін заявляв, що загальний урожай зерна у 1932 році перевищував урожай 1931-го. У той час, як від недоїдання вмирали мільйони українців, тодішня влада продовжувала вивозити зерно за кордон. А люди вмирали... вмирали цілими сім’ями, вулицями, селами...

У Ладижині теж був голод. За свідченнями очевидців, він мав масовий характер, однак у зв’язку з тим, що в архівах про наше місто практично нічого немає, дуже важко з’ясувати точну кількість жертв.

23 листопада ладижинці вийшли на площу Фонтанів, аби вшанувати пам’ять жертв Голодомору. Хвилиною скорботного мовчання та горінням свічок містяни згадали закатованих голодом.

До учасників мітингу з промовою звернувся заступник міського голови Ладижина Олександр Ткачук. Під час свого виступу він наголосив на вагомості цієї пам’ятної дати для сьогодення і підкреслив, що моральний і громадянський обов’язок нашого покоління - гідно вшановувати пам’ять жертв та постраждалих від голодомору.

На площі фонтанів були викладені промені з лампадок, які символічно освітили шлях мільйонам безневинно загублених душ.

У виконанні працівників МБК «Лада» та школярів звучали тематичні композиції, які нагадали присутнім про тяжкі нелюдські випробовування, що випали на долю українців. Чимало глибоких та змістовних слів було сказано ведучими реквієму, основним лейтмотивом яких був заклик довічно пам’ятати про закатованих у ті страшні роки.

Наприкінці мітингу присутніх пригостили шматочками хліба, який у ті голодні роки був найціннішим скарбом для людей.

А в суботу 24 листопада, о 16 годині, жителі міста підтримали всеукраїнську національну акцію «Запали свічку» - у вікнах ладижинців як символ скорботи та пам’яті про мільйони загублених життів співвітчизників палахкотіли вогники лампадок та свічечок.

Згадували жертв Голодомору не тільки в Україні, а й в інших країнах. 24 листопада закінчилась міжнародна акція «Запали свічу пам’яті», яка стартувала 1 вересня. Марафон довжиною в 85 днів (за кількістю років, що минули після голодомору-1992-1993) був ініційований Світовим конгресом українців. Суть акції - під час меморіальних заходів, які проходили в українських консульствах, посольствах та інших місцях, пов’язаних з Україною, учасники запалювали символічну свічу пам’яті і зачитували імена 85 дітей, які загинули в голодомор.